неділя, 14 квітня 2013 р.

Святослав Липовецький. «Українські Січові Стрільці: галицькі воїни Архистратига Михаїла»

Невелика брошура для 2-3-годинного читання коротко та ємко висвітлює історію легіону та згодом полку Українських Січових Стрільців. Прибризно ту ж задачу виконує розділ «Українські Січові Стрільці» Богдана Гнатевича з книги «Історія українського війська», але сприймається той значно важче, будучи суцільною мішаниною дат, імен та географічних назв. Праця Липовецького, хоч і містить майже той самий набір фактів та дат, упорядкована таким чином, що читається легко, зображує події не очима учасника подій, яким був сотник Гнатевич, а дослідника — з описом тогочасних зовнішньо- та внутрішньополітичних подій, з аналітикою, висновками та підсумками, зокрема щодо втрат стрільців, з хронологічними таблицями та біографічними довідками. У окремих параграфах ідеться також про інші військові формування, кадри яких формувались у тому числі з бійців УСС: про Січових Стрільців — «есесів» та Українську Галицьку Армію. В «Історії Українського Війська», щоправда, цим формаціям відведені окремі розділи, точніше, СС — глава у розділі «Військові сили часів Центральної Ради», а УГА — однойменний розділ, але і у такому стислому вигляді параграфи корисні тим, що можуть зацікавити читача у подальшому вивченні історії.

Крім того, у брошурі багато ліричних відступів: стрілецьких пісень, віршів, зокрема Івана Франка, жартів. І це важливо, адже культурний слід, залишений «усусами», не менш значний, ніж історичний. Також є фото, більшість з яких можна побачити в пізнішій публікації Святослава Липовецького, фотоальбомі «Обличчя звитяги».

Завершується книга списком авторитетної літератури для подальшого читання на тему УСС. Тож «Галицькі воїни…» — ідеальний стартовий майданчик для початку вивчення історії УСС або ж просто цікаве джерело базових знань про «найкращий відділ із усієї Австро-Угорської армії».

Де взяти

1 коментар: