вівторок, 2 жовтня 2012 р.

Демократія обраних

У мене довго назрівали роздуми на тему неефективності нашої виборчої системи та демократії взагалі. Неабияку поживу для них я отримав, прочитавши книгу Олдоса Хакслі «Повертаючись до Чудесного нового світу», де, всупереч назві, він майже ніякої уваги не приділяє своєму знаменитому твору, а розкладає по поличках вади сучасного світу, які в недалекій перспективі можуть призвести до становлення світу «чудесного нового». Окремий розділ там присвячений неефективності народовладдя та невідповідності демократії її власним деклараціям. Якщо скоротити цей розділ до кількох тез, то вони будуть наступними: 1) виборці голосують не за програми дій, а за усміхнені в камеру обличчя та популістичні гасла; 2) «народні обранці», через яких народ мав би реалізовувати свої інтереси, на ділі лиш маніпулюють своїми виборцями у власних інтересах; 3) таким чином поняття демократії поповнює ряди політичних понять, практичне втілення яких не відповідає суті, як то комунізм, за «світлим майбутнім» якого ховаються черги за сірниками та колючі дроти тюремних таборів.

понеділок, 1 жовтня 2012 р.

Ірися Ликович. «Татцельвурм. Тірольська історія»

Бажання прочитати цю книгу у мене загорілось вже від самої її назви. Як у великого шанувальника австрійського неофолк-гурту Sturmpercht, від неї в моїй голові починає грати веселий мотивчик їхньої пісні «Der Tanz des Tatzelwurms», а розуміння того, що український автор взяв за основу для книги маловідому широкому загалові альпійську міфологію, змушує прочитати цю книгу незалежно від її вмісту. Зайвим сигналом для мене як меломана була віддалена схожість обкладинки книги на обкладинку альбому гурту Kampfar «Kvass».