понеділок, 31 жовтня 2016 р.

Люк Гардінґ. «Мафіозна держава»

Книга сама по собі — нічого особливого. Стандартний нон-фікшн, із тих що мають на обкладинці рецензії з одного-двох епітетів, типу «Compelling... / The New York Times», «Extraordinary... / Reader's Digest».

І загалом нічого нового та викриваючого про росію чи путіна.

Але мені до того всього не пощастило читати її у перекладі видавництва Темпора, про який я хочу написати окремо і багато.

вівторок, 18 жовтня 2016 р.

Улас Самчук. «Волинь»

Чудовий великий роман. І судячи з усього, автобіографічний.

Читаючи, стежимо за автором — головним героєм від раннього дитинства до ранньої зрілості. За становленням особистості, вибором ідеології та іншими життєвими виборами. Цікава деталь — ми також стаємо свідками і того, як починає писатися книга, яку тримаємо в руках, so meta!

неділя, 2 жовтня 2016 р.

Яків Гальчевський-Войнаровський «Проти червоних окупантів»

Книга трохи програє в порівнянні з «Холодним Яром» (несправедливе порівняння, бо будь-яка книга програє в порівнянні з «Холодним Яром»), але однозначно стоїть у одному ряду із ним. Важко простежується нитка подій, але це мабуть тому, що й учасникам тих подій важко було стежити за сюжетом, який розгортався навколо них та головними героями якого вони були. Хоча з іншого боку облік втрат та здобутків у боях переважно наводиться точний, тож вочевидь отаман вів якісь записи, які згодом були оформлені у книгу. Цікаво лиш, наскільки ця статистика правдива, а наскільки «рибацька історія». До прикладу, в одному з боїв з боку козаків загиблих 9, а в «червоних» аж 150 душ. Хоча, зважаючи на облюбовану совєтами тактику Zerg rush a.k.a. «шапкамі закідаєм», повірити не так і складно.

Рекомендується всім шанувальникам української військової мемуаристики та історії України. Бонусні бали, якщо ви при цьому з Поділля, оскільки переважна більшість подій відбувається тут, і є шанс почути багато знайомих топонімів.