четвер, 28 липня 2011 р.

ATOMIC HITLER

He has rised from the bones of Joseph Stalin
Like a maggot that feeds from the flesh of a corpse.
And snatched from his hands this great power
He was itching to show his unlimited force.

Doesn't care for his country and for his nation
Just enjoying the power he supposed not to have
Wants to burn down all life and seed devastation
Atomic Hitler, Nikita Khruschev

Developed by Sakharov, powered by Tritium
Naive genius did not know what he's done
The ultimate weapon in hands of barbarian
The ultimate weapon, the Hydrogene Bomb

Will destroy whole world by pushing a button
Atomic Hitler, Nikita Khruschev.
Gonna light up new sun by giving one order
Atomic Hitler, nuclear God.

2010 


середа, 27 липня 2011 р.

LAIBACH - Цартсво Господнє

У останній день Божого світу
Кров потече з камінців.
Землетруси не лишать і сліду,
Від народів та їхнів царів.
Потоп прийде після пожежі,
Щоб змити попіл людей.
І нарешті Він спочине у тиші,
Бо не для людини буде

Цартсво Його!
Царство Його!

Час для себе придумали люди,
Як мірило своїй метушні,
Але значення часу забуте
У містах вічних днів.
І Содомом стало всяке місто.
Каїна знак упав на людей.
Поки ядерну кнопку Бог не натиснув,
Бо не для людини буде

Царство Його!
Царство Його!

Вже останні згадки зникають
Про помилку, що Він сотворив.
Риба ріки собі повертає,
В океанах чутно пісню китів.
У горах блукають ведмеді,
А зубри панують в лісах,
Орли ширяють у вільному небі.
Вже й сліду людини нема

В Царстві Його!
Царство Його!

Хай музикою буде тиша,
Що на Землю впаде.
Хай заглушать звуки грому
Останні слова людей.
Хай лунає пісня вітру,
А під неї шепочуть дощі.
Щоб не було ні слуху, ні духу
Від людини на цій землі

В Цартсві Його!
Цартсво Його!

І сліду людини нема
В Царстві Його!
Цартсво Його!


вівторок, 26 липня 2011 р.

ЛАВКРАФТОВІ

Ти розбудив космічний жах,
Реальності обрушив стіни
Відкрив таємний світ, що в снах
Позбавить розуму людину.

Ти юної Землі пророк,
Жрець знань та культів архаїчних.
Ти — промінь світла від зірок,
Глашатай демонів предвічних.

І очі тих, кого призвав,
З буття проламів хижо зяють.
Від цих очей тебе ні яв,
Ні сон, ні смерть не заховають.

2010

субота, 16 липня 2011 р.

САЄНКОВІ

Лісом Ненависті в зламі епох
Зійшли зерна пам'яті давніх віків.
Горіти церквам там, де Чорний Бог
Ступає просторами cкіфських степів.
Від найдревніших забутих богів
Звук сутінкових гущавин лісів —
Спадок для тих, хто за нами прийде, —
В повітрі навік монолітом буде.

Дерево древнє від лісу сторонь,
Корінням у землю вчепившись щоміць,
Знало розквіт й поховальний вогонь
Держави, котра у землі тій лежить.
Свідчило дерево спів кобзарів,
Забуті легенди та плач матерів,
Сяйво осіннє, журавів ключі,
Плач козаків по могутній Січі.

2010

НЕ ДЛЯ НАС

Я стою у руїнах колишньої слави,
Їх укрив байдужості лід.
Трупом вкрита моя велика держава
На очах в мене гине нарід.

Всім байдужо до того, як було раніше.
Не історія вабить уми —
Лиш залити б в горлянку отруту скоріше
Не всі доживуть до весни.

Вони мертві. Лиш їх оболонки порожні
На гнилих нитках ляльковод
Волочить. Ні на що не спроможний,
Сліпий та глухий — мій народ.

Я оплакую так й не здобуту свободу
Після тисячі років ярма
Стою на могилі свого народу
І ллю сльози. Все було дарма.

Колись ми ще здатні були щось змінити
Та здоров'я пропито, змарновано час.
І тепер залишається лиш голосити...
Калі-Юґа скінчиться, та вже не для нас.

2010

Фрідрих Гільшер - Твоїх вовків гукаєм

Обкладинка одноіменного
збірника пісень на цей вірш
ТВОЇХ ВОВКІВ ГУКАЄМ

Твоїх вовків гукаєм,
І кличемо Твій спис,
Дванадцятеро в зграї
На землю звем з небес.

Прийди до нас, Великий
Хай ріг твій сповістить —
На полюванні дикім
Нам мертвих не лічить.

Вже ворог наш побитий,
Й світанок вже горить.

Всі звірі — безіменні,
А враг — безликий тут,
Рід не продовжить мертвий,
Це справедливий суд.

Жнива уже минають
І зібрано врожай,
Круки беруть востаннє
свій справедливий пай.

Почалось полювання
Господь благословляй.

Фрідрих Гільшер, 1979 (1902-1990)

Оригінал:

WIR RUFEN DEINE WÖLFE

Wir rufen Deine Wölfe
und rufen Deinen Speer,
wir rufen alle Zwölfe
vom Himmel zu uns her.

Wir rufen Dich vor Allen.
Nun kommt die wilde Jagd,
nun laßt das Horn erschallen,
um keinen Toten klagt.

Der Feind ist schon verfallen,
eh daß der Morgen tagt.

Das Wild hat keinen Namen,
der Feind hat kein Gesicht,
das Aas hat keinen Samen,
gerecht ist das Gericht.

Die Ernte ist vergangen,
die Spreu ist täglich feil,
die Raben jetzt verlangen
ihr angemessnes Teil,

die Jagd hat angefangen:
nun hält uns, Herr, Dein Heil.

Friedrich Hielscher, 1979 (1902-1990)