Про блог

Сучасний Інтернет створює у людей ілюзію власної значимості. Ти — зірка. За твоїм життям спостерігають «фани». Коментуй все — твоя думка важлива.

Ось і я туди ж. Не будучи по суті ніким, з чиєю думкою мали б рахуватись незнайомі мені люди, вирішив все ж писати про свої думки в Інтернеті. Але я намагаюсь не скочуватись в повне блогерство і викладаю на суд читачів свої творчі потуги: вірші та художні переклади, а також пишу про прочитані книги. Таким чином я сам краще осмислюю прочитане, і може й справді комусь знадобляться мої рецензії — хоч і не всі мої відгуки можна назвати рецензіями, бо часом не вдається написати про книгу, утримавшись від використання «я думаю» чи «мені здається». Знову ж таки, ніби комусь може бути важливо, що мені там здається. Можливо, це таке вираження невпевненості у своїх словах — перевірений засіб проти претензій тих, хто думає інакше. Мовляв, ну я ж написав, що це суто моя думка. Хоча я радше бачу свої рецензії як шкільні твори «Мої враження від…» з літератури.

Незабаром

Список книг у процесі читання, осмислення чи опису вражень (оновлюватиметься):
  • Євґєній Замятін. «Ми»;
  • Іван Єфремов. «Туманність Андромеди»;
  • Джордж Орвел. «1984»;
  • Василь Верига. «Листопадовий рейд 1921 року»;
  • Тарас Бульба-Боровець. «Армія без держави»;
  • Тарас Бульба-Боровець. «Документи. Статті. Листи»;
  • Петро Дяченко. «Чорні запорожці»;
  • Роберт Гайнлайн. «Зоряний десант»;
  • «Український націоналізм. Антологія» у 2 томах, упорядник В.Рог;
  • Роман Коваль. «Отаман Зелений»;
  • Юрій Горліс-Горський. «Холодний Яр»;
  • Юрій Горліс-Горський. «Їх прийшло дванадцять»;
  • Василь Шкляр. «Залишенець»;

3 коментарі:

  1. Мені, наприклад, завжди цікавіше читати власні думки людини, аніж перепости перепостів та сухі шаблонні рецензії і звіти. Нехай вони будуть написані простою доступною мовою, без вкраплень спецтермінів; не всі ж письменники та музиканти, а скоріше більшість просто слухачі та читачі.
    А я все ніяк не зберуся з думками щоб почати описувати свої враження від прочитаного/почутого/і, в певній мірі, побаченого.

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Воно то так, але коли читаєш когось, хто очевидно розумніший за тебе, то підіймаєш і свій рівень. Я зараз не свій блог маю на увазі. Я наприклад, останнім часом почав слідкувати ось за цим блогом: http://solodovnyk.blogspot.com/. Його стаття про Drudkh навіть була у журналі «Український Тиждень», а також рецензії на новинки української музики деякий час друкувались. Підбір метафор та кількість посилань на різний філософський та культурологічний матеріал вражає.

      А живі враження із чіткою присутністю особи оповідача —— це своєрідна заміна живого обговорення в колі друзів.

      > ніяк не зберуся з думками щоб почати описувати свої враження від прочитаного/почутого/і, в певній мірі, побаченого
      Як це не зберешся? Я в твоєму блозі читав відгуки на фестивалі та рецензії дисків ще коли він на wordpress.com лежав. Чи що ти маєш на увазі?

      Видалити
    2. З блогом Максима знайомий ще з часів, коли на Гуртом був присутній.
      Так, стаття про Drudkh у нього гарна вийшла. Особливо для людей, які з творчістю гурту не знайомі, або ж які познайомилися і одразу почали питати де гурт почути та побачити ).
      Щодо рівнятися ти вірно сказав. Я от почитавши твої враження від книг, все ж вирішив і собі лишати думки на папері з приводу прочитаного (і почутого, бо багато слухаю в аудіо).
      Ну так, про концерти якось писати виходить, а от про книги, музику, кіно (також хотілося б описати) все ніяк. Думки звичайно виникають, але в основному це якесь внутрішнє сприйняття, яке мені важко описувати словами.
      І ще помітив: якщо щось не подобається, чи не зовсім подобається, то розписав би від "а" до "я". Але на таке вважаю не варто витрачати часу. А от коли ситуація протилежна, то все без слів ).

      Видалити