понеділок, 31 жовтня 2011 р.

THERION - Калі Юґа. Частина III (Осінь епох)

source
Калі Ма, Епох Царице,
Наша мати,
Проковтни світ!
Калі Ма, в твоїм лоні,
Калі-мати,
Знайду прихист.
Калі Ма,
Зараз осінь всіх епох.
Меч до танцю!
Час настав для врожаю
Й ступати вгору.
Пані Часу,
Хай твого вогню язики
Сплять на смертнім одрі.
Це осінь епох.
Кінець світу не страшний,
Бо є початком для нового.
Час спіральний, вічний
Кундаліні в просторі.
Чорна Калі
У намисті з черепів.
Ом Крім Калі, Ом Крім Калі,
Ом Крім Калі, Калі Ма.
Калі Ма, дай нам нектар
Калі Юґи!
Світ достигнув,
Жни плоди!
Очищуй дух!
Калі-мати,
Вмийтесь в її ріці!
Чорна Калі, ти найбіліша.
(Ти) свята вода.
Калі Ма.
Зараз осінь всіх епох.

понеділок, 1 серпня 2011 р.

ABSURD - Танець чуми

Лікування не спасе — в долі схильності проси.
Хто ще диха, хай вмирає, чистим світ цей бути має.
Християн вбива й жидів люто і без співчуттів.
У могилах місць нема. Здрастуй, славная Чума!

У відблисках очей мертвих
Ми танцюєм танець смерті.
У могилах місць нема.
Здрастуй, славная Чума!

Чорна смерть, ти люба гостя, забери кого прийшлося.
Заповняючи могили, люд щоб від життя звільнила.
Тобі в дяку ми святкуєм, на могилах ми танцюєм.
В муках хворий хай кона, здрастуй, славная Чума!

У відблисках очей мертвих
Ми танцюєм танець смерті.
В муках хворий хай кона.
Здрастуй, славная Чума!

...

середу, 27 липня 2011 р.

LAIBACH - Цартсво Господнє

У останній день Божого світу
Кров потече з камінців.
Землетруси не лишать і сліду,
Від народів та їхнів царів.
Потоп прийде після пожежі,
Щоб змити попіл людей.
І нарешті Він спочине у тиші,
Бо не для людини буде

Цартсво Його!
Царство Його!

Час для себе придумали люди,
Як мірило своїй метушні,
Але значення часу забуте
У містах вічних днів.
І Содомом стало всяке місто.
Каїна знак упав на людей.
Поки ядерну кнопку Бог не натиснув,
Бо не для людини буде

Царство Його!
Царство Його!

Вже останні згадки зникають
Про помилку, що Він сотворив.
Риба ріки собі повертає,
В океанах чутно пісню китів.
У горах блукають ведмеді,
А зубри панують в лісах,
Орли ширяють у вільному небі.
Вже й сліду людини нема

В Царстві Його!
Царство Його!

Хай музикою буде тиша,
Що на Землю впаде.
Хай заглушать звуки грому
Останні слова людей.
Хай лунає пісня вітру,
А під неї шепочуть дощі.
Щоб не було ні слуху, ні духу
Від людини на цій землі

В Цартсві Його!
Цартсво Його!

І сліду людини нема
В Царстві Його!
Цартсво Його!


вівторок, 26 липня 2011 р.

ЛАВКРАФТОВІ

Ти розбудив космічний жах,
Реальності обрушив стіни
Відкрив таємний світ, що в снах
Позбавить розуму людину.

Ти юної Землі пророк,
Жрець знань та культів архаїчних.
Ти — промінь світла від зірок,
Глашатай демонів предвічних.

І очі тих, кого призвав,
З буття проламів хижо зяють.
Від цих очей тебе ні яв,
Ні сон, ні смерть не заховають.

2010

суботу, 16 липня 2011 р.

САЄНКОВІ

Лісом Ненависті в зламі епох
Зійшли зерна пам'яті давніх віків.
Горіти церквам там, де Чорний Бог
Ступає просторами cкіфських степів.
Від найдревніших забутих богів
Звук сутінкових гущавин лісів —
Спадок для тих, хто за нами прийде, —
В повітрі навік монолітом буде.

Дерево древнє від лісу сторонь,
Корінням у землю вчепившись щоміць,
Знало розквіт й поховальний вогонь
Держави, котра у землі тій лежить.
Свідчило дерево спів кобзарів,
Забуті легенди та плач матерів,
Сяйво осіннє, журавів ключі,
Плач козаків по могутній Січі.

2010

Фрідрих Гільшер - Твоїх вовків гукаєм

Обкладинка одноіменного
збірника пісень на цей вірш
ТВОЇХ ВОВКІВ ГУКАЄМ

Твоїх вовків гукаєм,
І кличемо Твій спис,
Дванадцятеро в зграї
На землю звем з небес.

Прийди до нас, Великий
Хай ріг твій сповістить —
На полюванні дикім
Нам мертвих не лічить.

Вже ворог наш побитий,
Й світанок вже горить.

Всі звірі — безіменні,
А враг — безликий тут,
Рід не продовжить мертвий,
Це справедливий суд.

Жнива уже минають
І зібрано врожай,
Круки беруть востаннє
свій справедливий пай.

Почалось полювання
Господь благословляй.

Фрідрих Гільшер, 1979 (1902-1990)

Оригінал:

WIR RUFEN DEINE WÖLFE

Wir rufen Deine Wölfe
und rufen Deinen Speer,
wir rufen alle Zwölfe
vom Himmel zu uns her.

Wir rufen Dich vor Allen.
Nun kommt die wilde Jagd,
nun laßt das Horn erschallen,
um keinen Toten klagt.

Der Feind ist schon verfallen,
eh daß der Morgen tagt.

Das Wild hat keinen Namen,
der Feind hat kein Gesicht,
das Aas hat keinen Samen,
gerecht ist das Gericht.

Die Ernte ist vergangen,
die Spreu ist täglich feil,
die Raben jetzt verlangen
ihr angemessnes Teil,

die Jagd hat angefangen:
nun hält uns, Herr, Dein Heil.

Friedrich Hielscher, 1979 (1902-1990)