Ось і я туди ж. Не будучи по суті ніким, з чиєю думкою мали б рахуватись незнайомі мені люди, вирішив все ж писати про свої думки в Інтернеті. Але я намагаюсь не скочуватись в повне блогерство і викладаю на суд читачів свої творчі потуги: вірші та художні переклади, а також пишу про прочитані книги. Таким чином я сам краще осмислюю прочитане, і може й справді комусь знадобляться мої рецензії — хоч і не всі мої відгуки можна назвати рецензіями, бо часом не вдається написати про книгу, утримавшись від використання «я думаю» чи «мені здається». Знову ж таки, ніби комусь може бути важливо, що мені там здається. Можливо, це таке вираження невпевненості у своїх словах — перевірений засіб проти претензій тих, хто думає інакше. Мовляв, ну я ж написав, що це суто моя думка. Хоча я радше бачу свої рецензії як шкільні твори «Мої враження від…» з літератури.
Незабаром
Список книг у процесі читання, осмислення чи опису вражень (оновлюватиметься):- Євґєній Замятін. «Ми»;
- Іван Єфремов. «Туманність Андромеди»;
- Джордж Орвел. «1984»;
- Василь Верига. «Листопадовий рейд 1921 року»;
- Тарас Бульба-Боровець. «Армія без держави»;
- Тарас Бульба-Боровець. «Документи. Статті. Листи»;
- Петро Дяченко. «Чорні запорожці»;
- Роберт Гайнлайн. «Зоряний десант»;
- «Український націоналізм. Антологія» у 2 томах, упорядник В.Рог;
- Роман Коваль. «Отаман Зелений»;
- Юрій Горліс-Горський. «Холодний Яр»;
- Юрій Горліс-Горський. «Їх прийшло дванадцять»;
- Василь Шкляр. «Залишенець»;
Мені, наприклад, завжди цікавіше читати власні думки людини, аніж перепости перепостів та сухі шаблонні рецензії і звіти. Нехай вони будуть написані простою доступною мовою, без вкраплень спецтермінів; не всі ж письменники та музиканти, а скоріше більшість просто слухачі та читачі.
ВідповістиВидалитиА я все ніяк не зберуся з думками щоб почати описувати свої враження від прочитаного/почутого/і, в певній мірі, побаченого.
Воно то так, але коли читаєш когось, хто очевидно розумніший за тебе, то підіймаєш і свій рівень. Я зараз не свій блог маю на увазі. Я наприклад, останнім часом почав слідкувати ось за цим блогом: http://solodovnyk.blogspot.com/. Його стаття про Drudkh навіть була у журналі «Український Тиждень», а також рецензії на новинки української музики деякий час друкувались. Підбір метафор та кількість посилань на різний філософський та культурологічний матеріал вражає.
ВидалитиА живі враження із чіткою присутністю особи оповідача —— це своєрідна заміна живого обговорення в колі друзів.
> ніяк не зберуся з думками щоб почати описувати свої враження від прочитаного/почутого/і, в певній мірі, побаченого
Як це не зберешся? Я в твоєму блозі читав відгуки на фестивалі та рецензії дисків ще коли він на wordpress.com лежав. Чи що ти маєш на увазі?
З блогом Максима знайомий ще з часів, коли на Гуртом був присутній.
ВидалитиТак, стаття про Drudkh у нього гарна вийшла. Особливо для людей, які з творчістю гурту не знайомі, або ж які познайомилися і одразу почали питати де гурт почути та побачити ).
Щодо рівнятися ти вірно сказав. Я от почитавши твої враження від книг, все ж вирішив і собі лишати думки на папері з приводу прочитаного (і почутого, бо багато слухаю в аудіо).
Ну так, про концерти якось писати виходить, а от про книги, музику, кіно (також хотілося б описати) все ніяк. Думки звичайно виникають, але в основному це якесь внутрішнє сприйняття, яке мені важко описувати словами.
І ще помітив: якщо щось не подобається, чи не зовсім подобається, то розписав би від "а" до "я". Але на таке вважаю не варто витрачати часу. А от коли ситуація протилежна, то все без слів ).