Герман Мелвілл «Мобі Дік»

В анотації до українського видання від Книголав (яке, до речі, розкішне як зовні так і всередині) написано, що ця книга — зріз епохи та світогляду, про те, як люди колись жили, і саме так я її і читав, не заглиблюючись у роздуми та не шукаючи символізму. Не кажу, що символізму там немає чи що книжка неглибока за змістом. Впевнений, вчені уми не одну дисертацію написали досліджуючи цю книгу. Але якщо й читати її чисто заради опису життя нантакетських китоловів, то твір доволі цікавий. Бо маючи письменницький хист та достатньо досвіду, можна написати цікавий роман хоч про роботу електрозварювальників, хоч про оператора вилочного навантажувача, якщо продуманий сюжет розбавити довідниковими та енциклопедичними даними.

Після цієї книги трохи поцікавився китоловством і виявляється, що в Індонезії є місця, де досі полюють на китів традиційним способом: з ручними гарпунами та весловими човнами — приблизно як у книзі, тільки вез великого вітрильника. Аборигени були б і раді робити це більш технологічним та безпечним способом, але лише таке полювання не потрапляє під міжнародний мораторій. І коли китобої вішають на човен мотор, то переходять у сіру зону, на що рибінспектор звісно може заплющити очі за певних умов.

Також було цікаво дізнатись, що прибуток від плавання китобійного судна, яке тривало кілька років, розподілявся за долями на зразок акціонерного товариства. Кожен з членів команди мав певну долю, залежно від того, як оцінюють його корисність при наймі. Навіть вдови колишніх членів команди мали певну долю. На зразок того, як венеційські купці пізнього середньовіччя розподіляли прибуток між інвесторами за підсумками торгового походу. Щоправда не знаю, чи у Венеції було заведено зачисляти членів команди до акціонерів. В цьому плані плавання нантакетського китобійного судна було більше схоже на сучасний стартап, де засновник розраховується з працівниками «шерами» та їжею в офісі.

Книга ж справді чудова і не тільки тому, що стара. Адже 150 років тому книг писали можливо не менше, ніж зараз, але лише деякі з них пройшли перевірку часом і перейшли до розряду класики, і ця точно заслуговує на таке звання.