Гарольд Ковінґтон «Плекаючи Залізну Мрію»

Ця збірка есеїв Гарольда Ковінґтона демонструє ідеологічні пошуки, що передували його пізньому становленню як головного адвоката ідеї Північно-Західної міграції свого часу та лідера партії Північно-Західний Фронт. Цій ідеї був майже повністю присвячений його подкаст «Радіо Вільний Північний Захід» (Radio Free Northwest, RFN) та його magnum opus, пенталогія романів про Північно-західну незалежність. А збірка включає вибрані статті з 1990-х — початку 2000-х, переважно зосереджені на численних проблемах американських ультраправих рухів, і переважно взятих з інформаційного бюлетеня, який розсилав автор (в чому ця книга схожа на «Облогу» Джеймса Мейсона, тільки в кілька разів менша за обсягом), розміщених в хронологічному порядку так, що останні статті завершують книгу на піднесеній ноті: Північно-Західний територіальний імператив, план Батлера — єдине вирішення вищезгаданих проблем та єдиний шлях порятунку білої раси принаймні в США.

Що мене вразило, коли я читав цю книгу після слухання подкасту, так це масштаби критики автором інших лідерів, зокрема Вільяма Лютера Пірса з Національного Альянсу. На RFN Ковінґтон час від часу давав зрозуміти, що він не схвалює деяких дій доктора Пірса, але загалом утримується від жорсткої критики та навіть справляє враження наявності якоїсь поваги чи соратництва. Але у статтях він не стримується у висловах щодо «Білла Пірса» та багатьох інших, вдаючись до брудних подробиць — не мені судити достовірних чи ні. Втім, якщо вірити автору, таке ставлення взаємне, і він сам потерпав від брудних інформаційних кампаній проти себе, звісно ж невиправданих.

Афоризм каже, що великі уми говорять про ідеї, середні уми — про події, а ниці — про людей. В цій збірці ж всього потроху, але і автор наче ніколи сам не причисляв себе до великих. Але добре, що згодом він вирішив більше зосередитись на ідеях. Тому якщо ви не читали романів про Північно-Західну незалежність та не слухали подкаст RFN, раджу почати із них, щоб не псувати думку про Гарольда Ковінґтона.