В чому перевага спогадів саме телевізійників, скажімо над спогадами пожежників, військових, шахтарів та інших людей, які героїчно рятували світ від наслідків аварії, так це у тому, що кожен із цих журналістів мав змогу побачити якщо не повну картину катастрофи, то принаймні і широкий її план, і вузькі аспекти, адже вони намагались якнайширше задокументувати цю подію, отже і спускались під землю разом із шахтарями (картаючи себе за те, що заважають працювати людям), і підіймались на гвинтокрилі над зруйнованим реактором, і своїм ходом на дах 3 енергоблоку, що межує зі зруйнованим 4-м. Бачили і покинуті села, і місто, і ліси, і всі види робіт, які випало виконувати ліквідаторам.
Повнішу картину бачили хіба що працівники КГБ. Але навряд чи хтось із них про це написав би так, як зробив це Сергій Трохим — з махровою буржуазно-націоналістичною антисовєччиною на кожній сторінці. Автор вдається і до розлогих роздумів про те, чому все так а не інак у країні Рад, і не оминає можливості іронічно вжити якийсь з тогочасних штампів на кшталт "1/6 суходолу землі".
До речі я, народжений в совітському союзі, ще розумію більшість із цих штампів, але для молодших читачів не завадило б зробити примітки щодо подібних висловів, окремих подій та історичних постатей. Як і коротку довідку щодо одиниць вимірювання доз радіації.
Але чого бракує найбільше в цій книзі, то це посилань на відзнятий дійовими особами матеріал, бо увесь текст побудований навколо зйомок певних сюжетів чи футажів, часто навіть згадується, мовляв ось так був зроблений такий-то знаменитий кадр, а навіть жодної ілюстрації у книзі нема. Ідеально було б зібрати уцілілі кліпи та фільми у одному онлайн-архіві та розмістити у тексті посилання у вигляді QR-кодів, ну чи просто посилань в ebook версії. Прикро що навіть звичайні ілюстрації полінувались вставити. То звісно претензія до видавництва, а не до автора.
Немає коментарів:
Дописати коментар