Ендрю Макдональд. «Мисливець»

«Мисливець» — друга і остання художня книга Вільяма Лютера Пірса під псевдонімом Ендрю Макдональд. За його словами, на противагу «Щоденникам Тернера», ця книга планувалась як більш реалістичний роман. Там де в «Щоденниках…» повномасштабна священна расова війна з використанням ядерної зброї, в «Мисливці» — теж расова війна, але розпочата неграми, і не доведена до кінця, а придушена після кількох десятків тисяч убивств білих. Що в принципі неважко собі уявити в наші дні в США, з «Black Lives Matter» та бунтами на кшталт Фергюсонського. Геноцид у Руанді забрав вдесятеро більше життів, тож будемо вважати що реалізму дотримано.

Оскар Їґер, головний герой, повернувся із В'єтнамської війни з загостреним почуттям расової свідомості. Не змігши змиритися з новим національним курсом на толерантність та расозмішення, він вирішує вдатись до терору. Його першими жертвами стають випадкові расовозмішані пари та безлюдних стоянках. Коли він відчуває, що настала пора підвищувати градус терору, то переключається на журналістів, політиків та громадських діячів, які активно працюють на знищення білої раси. Тут Оскар усвідомлює, що серед його нових жертв завеликий відсоток євреїв і з жахом замислюється над тим, а чи не став він часом антисемітом. І як виявилось, став, але це не зупинило нашого героя, а лиш змусило переосмислити своє ставлення до єверїв та антисемітизму.

Терористичний екшн — це ще не все, із чого складається ця книга. У розлогих діалогах герої обговорюють питання єврейського панування, расової свідомості, контролю над масами та перспектив революції. Діалоги насправді виглядають надприродно довгими, але вочевидь так було потрібно автору, щоб донести у популярній формі свої погляди, бо виглядає, що книга видавалась саме для цього, а не щоб заробити грошей чи розважити читачів. Цікаво, що багато ідей та аргументації збігається із ідейною лінією автобіографії Джорджа Лінкольна Роквела, лідера Американської Нацистської партії, членом якої певний час був і сам Вільям Лютер Пірс. Зокрема і там, і там особлива увага приділена розкриттю ролі євреїв у большевицькому перевороті в колишній Російській імперії. Навіть посилаються обоє на одну і ту ж статтю авторства Вінстона Черчілля на цю тему. Роквел у своїй книзі висловлює своє ставлення до релігії — будучи агностиком, він визнає важливість релігії для мас як засіб контролю та легко засвоюваний сурогат ідеології та моралі. Оскар також, не сповідуючи християнства, використовує його в цілях революції, тобто втілює на ділі те, про що писав Роквел.

Попри ідеологічну заангажованість, книга цікава та легко читається. Рекомендую всім, хто любить гостросюжетну політичну прозу або не любить євреїв.