Джеймс С.А. Корі «Експансія»

Хоч перша книга циклу була видана 2011 року, ще до появи поняття "нетфлікс-адаптація", вона випередила свій час і була написана так, що майже нічого не треба адаптовувати: тут у нас сильні незалежні жінки на керівних позиціях, "люди кольору" в усіх можливих комбінаціях, прекрасне та могутнє змішання культур та мов. "Майже", бо деякі моменти все ж неприйнятні для літа божого 2022-го, а тим паче 2500-го чи коли там відбувається дія: головний герой, хоч і походить із поліамурного сімейного кооперативу з п'яти куколдів та трьох матерів, але все ж його шкіра ганебного білого кольору, а сексуальна орієнтація безапеляційно "традиційна". І ще одразу кидається у вічі відсутність трансгендерних та гомосексуальних персонажів, так наче б наука гендерних студій, яка вже сьогодні кожного для відкриває нові гендери та робить прориви в інтерсекціональності та інклюзивності, так от наче б ця наука взагалі не існувала протягом 5 століть, що вели до подій, описаних у книгах. Просто ганебно.

Гарольд Ковінґтон. «Сини свободи»

Остання книга з циклу є своєрідним рімейком першої, роботою над помилками. Як і у «Воронячій горі», в «Синах свободи» ідеться про майбутнє Північнозахідної Американської Республіки і так само, як і у випадку з першою та всіма іншими книгами з серії, головна задача цієї — надихнути читачів на повстання проти федерального уряду в реальному житті, приблизно як «Щоденники Тернера» наче б то надихнули Тімоті Маквея на теракт в Оклагомі.

Ернст Юнґер «Штурм»

Коротке оповідання Ернста Юнґера «Штурм» розповідає про життя молодого лейтенанта Штурма (в якому впізнаємо самого автора) на бойовій позиції у Франції. На відміну від інших його оповідань про війну, як «В сталевих грозах», «Вогонь і Кров», «Перелісок 125», бойові дії тут хоч і відбуваються, але якось наче на фоні, розповідь — не про них. В центрі уваги — роздуми про війну, життя та смерть, а також душевні розмови з побратимами-офіцерами. Попри те, що це доволі короткий твір, у ньому знайшлося місце для оповідання-в-оповіданні — Штурм читає побратимам написану ним історію про молодого офіцера, який повернувшись з війни безуспішно шукає себе в мирному житті.

Harold Convington «The Hill of the Ravens»

Гарольд Ковінґтон навіть не брався приховувати того, що його цикл романів про Північно-західну незалежність — це чиста пропаганда, покликана в художньому вигляді показати читачам, що повстання проти федерального уряду Сполучених Штатів — реальна справа, і чого можна очікувати з початком та, головне, успіхом такого повстання. Але перший роман з серії, The Hill of the Ravens (не берусь перекладати назву, бо виходить якось недолуго), настільки натужно просуває пропагандистську складову, що від цього сильно страждає художня.

Джек Лондон «Мартін Іден»

Прочитати цю книгу спонукала мене висока думка про неї Домініка Веннера, висловлена в спогадах «Бунтівне серце». Веннер, будучи у в'язниці, знайшов найбільшу моральну підтримку саме у цій книзі. За його словами це «книга, чий мужній песимізм здатен повернути нас до життя». Якщо це правда, то моя життєва ситуація, на щастя, не дозволяє мені вповні відчути силу цього твору, але я тим не менш насолоджувався ним як просто хорошою історією.

Гарольд Ковінґтон «Плекаючи Залізну Мрію»

Ця збірка есеїв Гарольда Ковінґтона демонструє ідеологічні пошуки, що передували його пізньому становленню як головного адвоката ідеї Північно-Західної міграції свого часу та лідера партії Північно-Західний Фронт. Цій ідеї був майже повністю присвячений його подкаст «Радіо Вільний Північний Захід» (Radio Free Northwest, RFN) та його magnum opus, пенталогія романів про Північно-західну незалежність. А збірка включає вибрані статті з 1990-х — початку 2000-х, переважно зосереджені на численних проблемах американських ультраправих рухів, і переважно взятих з інформаційного бюлетеня, який розсилав автор (в чому ця книга схожа на «Облогу» Джеймса Мейсона, тільки в кілька разів менша за обсягом), розміщених в хронологічному порядку так, що останні статті завершують книгу на піднесеній ноті: Північно-Західний територіальний імператив, план Батлера — єдине вирішення вищезгаданих проблем та єдиний шлях порятунку білої раси принаймні в США.

Герман Мелвілл «Мобі Дік»

В анотації до українського видання від Книголав (яке, до речі, розкішне як зовні так і всередині) написано, що ця книга — зріз епохи та світогляду, про те, як люди колись жили, і саме так я її і читав, не заглиблюючись у роздуми та не шукаючи символізму. Не кажу, що символізму там немає чи що книжка неглибока за змістом. Впевнений, вчені уми не одну дисертацію написали досліджуючи цю книгу. Але якщо й читати її чисто заради опису життя нантакетських китоловів, то твір доволі цікавий. Бо маючи письменницький хист та достатньо досвіду, можна написати цікавий роман хоч про роботу електрозварювальників, хоч про оператора вилочного навантажувача, якщо продуманий сюжет розбавити довідниковими та енциклопедичними даними.