Прочитати цю книгу спонукала мене висока думка про неї Домініка Веннера, висловлена в спогадах «Бунтівне серце». Веннер, будучи у в'язниці, знайшов найбільшу моральну підтримку саме у цій книзі. За його словами це «книга, чий мужній песимізм здатен повернути нас до життя». Якщо це правда, то моя життєва ситуація, на щастя, не дозволяє мені вповні відчути силу цього твору, але я тим не менш насолоджувався ним як просто хорошою історією.
Це роман-виховання про молодого моряка-пролетаря, який власними силами долає класові бар'єри та стає визнаним письменником та інтелектуалом. Надихає його на це кохання до дівчини з вищих кіл. Головний герой викликає захоплення, чого не скажеш про об'єкт його захоплень. 25-літня дівуля Рут сидить на шиї в багатеньких батьків, не знає проблем в житті і чекає на принца. Мартін Іден на роль принца їй і тим більше її батькам не годиться, але вона продовжує морочити йому голову, розважаючись тим, як він її боготворить. Батьки теж це дозволяють, очікуючи що цей неотесаний, але гарний моряк «розбудить жінку в нашій дівчинці». Нічого собі дівчинка під 30 років.
Класові мотиви нагадують оповідання про Федька-халамидника іще одного соціаліста. Так само бачимо, наскільки різним життям живе буржуазія та пролетаріят і що першим ніколи не зрозуміти проблем других, та і не дуже хочеться. Мартін Іден утім в своїх пошуках відкидає соціалізм на користь ніцшеанського індивідуалізму, але кінцівкою роману, як на мене, автор натякає на хибність такого вибору.
Я читав роман у перекладі Марії Рябової від видавництва Фоліо і маю відзначити, що переклад достойний. Колись Фоліо ловили на машинних перекладах з російської, але сподіваюсь, що вони покинули цю практику, бо я купив майже всі видання Джека Лондона з їхньої «сірої» серії і буде просто чудово, якщо інші переклади будуть такі ж хороші.
Немає коментарів:
Дописати коментар